Звернення Маневицького селищного голови Олександра Гаврилюка
Шановні жителі громади!
В історії нашої держави є багато знаменних та пам’ятних дат. Серед них є дати веселі, є сумні, є і трагічні. Ми знаємо, що нашу країну спіткало не одне лихо, перш ніж вона стала незалежною державою. Про це ми всі знаємо і пам’ятаємо, згадуємо наших предків, які боролися за свободу України, і вдячні їм за їх любов, відданість, патріотизм. Це все було. Це наша історія. Але сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі.
24 лютого 2022 року підступний ворог під покровом ночі, без оголошення про вторгнення, розпочав масовану атаку на Україну. Путін перейшов останню межу і остаточно затаврував себе ворогом людства. Але українці вкотре довели, що вони особливі, що вони гідні, що вони сильні духом, що їхню свободу не можна забрати, а гідність – не зламати. Ніхто в світі не очікував від нас такої сили, такої відсічі, такої ненависті до ворога…
Ось уже завершується рік після повномасштабного вторгнення в Україну рашистської орди. Воно стало дуже коштовним для української держави та народу: десятки тисяч загиблих та поранених від рук російського окупанта, загарбання української території, сотні тисяч переміщених сімей, мільярдні втрати для економіки та незагойна рана в серцях українців. Але ми нескорена нація. Попри біль, сльози, втрати ми не лише здаємося, а й більше загартовуємося. Адже саме від нас залежить, чи Україна і надалі буде незалежною державою, чи буде під владою росії.
Сьогодні, як ніколи, ми повинні допомагати своїй державі, щоб вона була нероздільною, щоб ми мали свою Батьківщину. Наш святий обов’язок пам’ятати наших Героїв, які поклали своє життя на вівтар свободи та незалежності. Слова великої вдячності та поваги висловлюю нашим українським воїнам, які щоденно у нелегкому бою з російським агресором стоять на сторожі нашого з вами спокою.
Мені також приємно, що переважна більшість маневичан високі ідеї державності нині втілюють конкретними практичними зусиллями. Наша громада продовжує активно підтримувати бойові підрозділи, як на передовій, так і в тилу, стала другою домівкою для багатьох переселенців, яких ми прихистили та спільними зусиллями забезпечили самим необхідним.
Я вдячний волонтерам, завдяки яким гартується українська армія, які спільно зі Збройними Силами України докладають усіх зусиль заради спільної мети – звільнення наших територій від рашистських загарбників.
У ці непрості для української держави часи нам так важливо бути єдиною родиною, вміти чути один одного, знаходити компроміси та досягати бажаних цілей.
Щиро вірю, що невдовзі на українській землі запанують мир, злагода і наша держава посідатиме гідне місце серед інших європейських держав.
Щиро бажаю усім душевного спокою і незламної віри у майбутнє. Молімося за Україну, за її добрих та щирих людей, за нашу Перемогу, яка неодмінно буде!
