У Маневичах попрощалися з захисником Андрієм Сидоруком
Сьогодні громада вкотре завмерла у мовчазній молитві. У селищі Маневичі провели в останню земну дорогу Андрія Івановича Сидорука. Його життя обірвалося раптово. Серце, виснажене війною та безсонними ночами на передовій, перестало битися 1 травня, вдома, під час короткої відпустки.
Андрій був простою і надійною людиною. Він ніколи не відмовляв у допомозі, був працьовитим і завжди щиро посміхався при зустрічі. До того як одягнути військову форму, він жив звичайним життям, трудився робітником у закладі освіти, дбав про родину, синів і працював, як і всі навколо.
З січня 2024 року він став до лав Збройних Сил України. Служив оператором радіоелектронної боротьби. Це була складна робота, де кожен день вимагав витримки та міцних нервів. Він бачив війну зблизька, тримав оборону на гарячих напрямках і робив усе, щоб ми тут могли жити тихим та звичайним життям.
Сьогодні жителі селища, представники влади, військові побратими у скорботі проводжали захисника до місця його вічного спочинку. Живий коридор, квіти й невимовна тиша… Це була остання земна дорога чоловіка, який віддав себе служінню країні. Чин похорону звершили у Свято-Воскресенському храмі. Останні військові почесті на Алеї Слави, трикратний залп і звуки Державного Гімну над свіжою могилою — так Маневицька земля прощалася зі своїм сином.
Найважче сьогодні рідним, чий світ потьмянів від цієї втрати. Висловлюємо щирі співчуття мамі Надії Якимівні, дружині Оксані Миколаївні, синам Івану та Дмитру, усім близьким. Андрій пішов у вічність, але пам’ять про нього житиме серед тих, хто його знав.
Вічна пам’ять Захиснику України!
