Від інтернату — до родини: як реформа «Кращого догляду» змінює життя дітей
«Я сама виросла в інтернаті й дуже не хотіла, щоб ці діти мали таке ж дитинство, як колись мала я», — каже 28-річна Марія.
Сьогодні у домівці Марії гамір. Разом із чоловіком вони виховують п’ятьох дітей: трьох біологічних та двох племінників — 12-річного Богдана і 15-річного Дмитра.
Рішення взяти хлопчиків під опіку не було спонтанним. Марія бачила проблеми в сім'ї сестри й завчасно готувала себе до найгіршого. Коли сестра померла, а батька хлопців позбавили батьківських прав, жінка одразу забрала племінників у свою родину.
«Я була готова до цього ще за кілька років до смерті сестри. Я розуміла, що повинна поставити цих дітей на ноги, дати їм усе те, чого свого часу не отримали вони від батьків. Чоловік, свекруха та наші діти підтримали мене в цьому рішенні», — пригадує Марія.
Марія майже все своє дитинство провела в інтернатному закладі, тому з власного досвіду знає, що дитині потрібні не просто стіни, а тепло, затишок та безпечний дорослий поруч. Важливим фундаментом для її рішення взяти племінників під опіку стало власне житло, яке жінка отримала від держави у 2021 році. Вперше відчувши безпеку у власному домі, вона подарувала це відчуття і своїм племінникам.
Оскільки хлопці й раніше часто гостювали у них на вихідних, адаптація минула добре. Але без труднощів не обійшлося. Богдан дуже сумував за батьком.
“Якими б не були батьки — діти будуть завжди тягнутися до них”, — каже Марія.
Зараз велика родина вчиться жити разом. Вони разом проводять час, долають труднощі та поступово звикають до нового ритму. Справлятися з викликами їм допомагають психолог та фахівець із соціальної роботи. Особливої уваги потребує Богдан. З ним індивідуально займаються вчитель, асистент в інклюзивно-ресурсному центрі, логопед і психолог. Вони допомагаючи хлопчику розвиватися та готуватися до самостійного життя.
Саме на таку комплексну підтримку спрямована реформа Кращого догляду. В Україні тисячі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, потребують влаштування у сімейні форми виховання — опіку, усиновлення, прийомні родини чи дитячі будинки сімейного типу. Це дає дитині можливість зростати в родинному середовищі, залишатися частиною громади та розвиватися поруч із тими, хто любить і підтримує.
«Найцінніше для мене — щоб мої діти були здоровими, росли в любові та жили у мирній країні. Найбільше я мрію про те, щоб вони виросли хорошими людьми, не повторили помилок своїх батьків, здобули освіту, могли самостійно заробляти та забезпечувати свої потреби», — підсумовує Марія.
Якщо ви хоча б раз задумувалися над тим, щоб подарувати дитині родину, але не знаєте, з чого почати — телефонуйте для консультації: 0 800 33 90 83
Можливо, одна розмова стане для дитини початком нового життя у люблячій родині.
Дзвінки безоплатні з усіх стаціонарних та мобільних номерів на території Волинської області.
Графік роботи гарячої лінії Волині:
понеділок-п’ятниця, 09:00-17:00 (з 13:00 до 14:00 — обідня перерва)
субота-неділя – вихідний
Проєкт «Підтримка реформи Кращого догляду у Волинській області шляхом посилення соціальних послуг та системи догляду за дітьми», що впроваджується Українська мережа за права дитини за підтримки Дитячого фонду ООН@UNICEF Ukraine та Міністерства закордонних справ Швеції.
